Не забудемо тебе, Кобзарю, крізь століття

Ведуча.  Велика і прекрасна наша земля. Змінюється, вічно оновлюється вона. Погляньте навколо: ласкаво світить сонечко, від його теплого поцілунку розкриваються повіки перших квітів, весняний вітерець грайливо пестить ніжні коси берізки і плакучої верби, в голубому небі пропливають легенькі хмарки, а довкола щасливим співом заливаються птахи.

Ведучий. Весна…Вже сама згадка про неї будить у серці щемну радість, тривогу. Це свято оновлення і відродження природи. Коли приходить весна, кожному з нас здається, що ти народжуєшся на світ вдруге,що весна ця особлива, краща, ніж були попередні.

Ведуча. В такий  весняний день, 9 березня народився Тарас Шевченко. З цього дня почалося відродження й оновлення України, бо кожним порухом душі він дбав про рідну землю.

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті засяє веселка

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами земля,

Яку сходив Тарас малими, босими ногами,

Земля, яку скропив Тарас дрібними росами-сльозами.

Тарасе! Іменем твоїм

Земля моя святиться.

Твоя душа – немов криниця,

З якої пить і ненапиться.

Тарасе! Україні став

Ти полем життєдайним.

Вона тобою ожила,

Тобою встала і пішла,

 Відкинувши кайдани…

Пісня «Уклін тобі, Кобзарю»

Ведуча. На нашому святі присутні дві команди: «Гайдамаки»,  «Кобзарі». Зараз кожна команда представить свої емблеми та коротко розкаже про свою назву.

І конкурс. Представлення команд.

Ведуча. Життя Шевченка було нелегким. Народився Тарас  кріпаком, в ранньому дитинстві став сиротою; будучи дорослим – відбув десятирічне заслання. Але були у поета і хвилини радості – це викуп із кріпацтва, повернення на Україну. Зараз ми пропонуємо вам згадати біографію Шевченка

ІІ конкурс Вікторина «Життєпис великого Кобзаря»

Ведуча. Малий Тарас ріс дуже розумним хлопчиком. Він  хотів навчатися, мав неабиякий талант до науки. Цікавився історією, слухав розповіді дорослих, мріяв про волю, про незалежну Україну, але сирітське життя заставило його бути козачком у панських покоях, виконуючи  безглузді доручення поміщика. Смутним та невеселим було життя маленького хлопчика Тарасика.

ІІІ конкурс Дитинство Шевченка. Інсценізація.

  

ІІІ Хлопчик. Тарасе, сонце заходить. Женімо отару у село.

Тарас. Я заночую тут. Мене ітак ніхто не чекає. Мачуха ненавидить, щовечора битий.

Хл. А вівці?

Т.    Жени й моїх овець, а  у селі вони й самі дорогу до двору знайдуть.

Хл. А вечеряти? Ти ж голодний.

Т.  Вечеря.  Була вечеря, коли мати жила. Тепер мене годують штовханцями, а тоді кожен вечір був святом.  А ще як навесні вишні зацвітають, сядемо вечеряти надворі, як соловейко защебече. Катерина вечерю подає, а мама на нас дивиться і посміхається. А спали ми під відкритим небом, на подвір’ї, а над ним роїлися зорі, і тато казав, що десь там сяє і моя зірка ( плаче)

Хл. Не  плач, Тарасе. Женімо отару.  Поночіє.

Т.  Не пожену. Заночую отут під зорями в полі. Може, хоч мама присниться або козаки. Козаки мені часто сняться, особливо один, старезний і сивовусий.

Хл. Тоді добраніч, Тарасику. Я тобі вранці хліба принесу.

І Тарас. Діду Іване, розкажіть про Коліївщину!

Дід. Про Залізняка та Гонту!

Т. Про гайдамаків, ви ж, кажуть, теж були в гайдамаках.

Дід. Еге ж, гайдамаки!

   Хвалилися гайдамаки,

   На Умань ідучи, -

   Будем драти, пане-брати,

  З китайки онучі…

Батько. Тарасику і ти тута? Іди сину надвір гуляти, чого ти між старих затесався? Тобі ще рано таке слухати.

Т. Не хочу.

Д. Хай слухає, виросте – своїм розкаже дітям та онукам.

Мати. Чого не спиш, Тарасе?

Т. мамо, гляньте: ніби щось горить у панських будинках?

М.  Де? Вигадуєш, нічого там не горить. То місяць…що це тобі в голову зайшло? Спи!

Т.Мамо, а де тепер живуть гайдамаки? Наслухався, що старі говорять. Це, мабуть, ходив до діда?

М. Тепер  гайдамаків уже немає.

Ведуча. А зранку біжить Тарасик у бур’яни. Підбігає до нього Оксана, умита, чепурненька.

Оксана. Тарасе, що ти тут робиш?

Т.Який я Тарас? Я – гайдамака!

О.Що ж ти тут робиш?

Т.  Не заважай! Бач -  я панів вбиваю.

О. І я теж хочу.

Т.Ну, добре, будь гайдамачкою. На шаблю і цілься в будяк.

Ведуча. В бур’нах закипіла війна – тихий відгук далекої гайдамаччини.

ІІ Тарас. Ти у вінку – найкраща за всіх панянок у світі. Я тобі ще й чобітки справлю із срібними підківками.

Оксана. Срібними?

Т. Із золотими дзвіночками на каблучках.

О. таких ні в кого ще не було!

Т.А в тебе будуть.

О.За що справимо?

Т. Одіб’ємось від злиднів. Тоді усе й буде. Ти йдеш?

О. Без тебе – нікуди.

Т. А як до пана покличуть?

О. Не піду! Хоч убий – не піду!

Т. Я не віддам тебе нікому і втечу до тебе звідки завгодно.

4. Яринка. Ой! Капосний, злякав. Ось тобі, ось тобі, щоб не був таким… Я так боюся твого дяка…

Тарас. Його нема дома – не бійся. Хіба дяк мій страшний?

Яринка. У нього ніс такий… він страшний мені…

Тарас. Правда, він як нап’ється. То ніс стає, як червоний буряк. Пішов знову, напевно,  у шинок…

Яринка. А ще – дяк. Оце ж забігла до тебе. На ось тобі свитку. Полатана.

Тарас. Гей, як гарно полатана! Яриночко, ти вже як велика дівка шиєш. Спасибі тобі, сестричко. Хоч ти мене не забуваєш…

Яринка. І це ось тобі…(хліб і молоко). Пообідаєш, а закусиш цими яблуками.

Тарас. Ой! Які гарні!.. певно, смачні, чиї це? У нас таких немає(кусає)Ой добре!.. На покуштуй.

Яринка. Не треба. Я ще їстиму такі…

Тарас. А де ж ти їх візьмеш?

Яринка. Оксанка дасть.

Тарас. Оксанка?...Коваленкова?..

Яринка. Ой! .. ми з нею отару пасемо разом…

Тарас. То це Оксанчині яблука?

Яринка.  Вона дала для тебе.

Тарас. А я намалював їй малюнок.

Яринка. Тарасику, покажи мені…

Тарас. Він ще не закінчений.

Яринка. Я візьму й покажу Оксані.

Тарас. Ні, Яринко, нехай іншим разом. Пізніше. Я сам їй покажу. Ось справлю чоботи, розживусь на нову свитку і тоді… тоді я її ще краще намалюю. Фарбами. Як ікону! Не пропаду! Піду в люди

 Пісня «По діброві вітер виє»

Ведуча. Т.Шевченко був дуже талановитою людиною. Він був поетом, письменником, драматургом, художником. Навчався у Петербурзькій Академії мистецтв, отримав звання Академіка-гравера, видав збірку картин «Живописна Україна» Прекрасні картини малював Шевченко про Україну та її знедолений народ. Будучи малим, Тарас часто бігав до млинів за село, задивлявся на них, особливо на вітряки. І сьогодні ці млини є окрасою Кирилівки.

4.Конкурс «Я художник». Намалювати Шевченкові  млини.

Ведуча. Важким і водночас загадковим було життя Шевченка, оповите різними переказами, легендами, цікавим історіями.

5.Конкурс. «Легенди Канівщини»

Ведуча. Поет  мріяв повернутися на милу серцю Україну, де тихі зорі, ясні води, де садок вишневий біля кожної хати, але повернення Шевченка на рідну землю було дуже довгим. Порятунком для Тараса були його поезії,  в яких виливав свій біль і радість, тривогу і гордість.

6. Конкурс «Декламатор» Читання поезій Шевченка

Пісня «Зацвіла в долині»

Ведуча. Т. Шевченко був сином кріпака і став володарем у царстві Духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, а вказав світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

7.Конкурс  «Розгадування кросворду» Кожна команда  повинна розгадати кросворд «Хто швидше».

Ведуча. Шевченків  «Кобзар» перечитують мільйони людей усього світу.  Ця книга перекладена 150-мовами світу. Кожного зачаровує неповторна Шевченкова поезія, тому що  його твори наповнені глибокою любов’ю до рідної України, до свого народу.

8.Конкурс  «Продовжіть поезію»

Ведуча. Тарас Шевченко – геніальний син України, поборник святої правди. Всім нам потрібно дослухатися до його пророчих слів, виконувати його заповіти і будемо жити на «оновленій землі» , «де буде син і буде мати  і будуть люде  на землі». Нашим учасникам пропонуємо скласти подяку Великому синові України. 

9. Конкурс  «Поетичний»  Скласти поезію

Цілий світ, задивлений на Канів,

Дивне місто – що не говори.

Скільки чути – шириться осанна

З висоти Чернечої гори.

День у день  хурделиця чи спека –

З різних сіл, з містечок і країн

Йдуть до неї люди, наче в Мекку,

Йдуть з усього світу на поклін.

Йдуть, хоч стежка стелиться тернова,

Йдуть і йдуть – без ліку і числа,

Щоб вогнем Тарасового слова

Очищати душу і тіла.

Ведуча. Тарас Шевченко прожив 47 років, з яких 24 у кріпацтві, 10  каторжних років солдатчини, 4 роки на поруках жандармів і тільки 9 років волі – учнем Академії мистецтв у Петербурзі та 3 літа пекучих дум на рідній землі.

Ведучий. Шевченка знали, поважали, з ним шукали дружби графи і князі. Він міг мати прекрасну кар’єру, якби забув про Україну, не плакав над її долею та не закликав націю схаменутися і скинути ярмо неволі. Але Кобзар свідомо вибрав мученицький шлях і українську Голгофу.

Позаду все: і муштра, і капрали,

Казарми й муки, з ранку до смерку…

Лиш на обличчі зморшки вкарбували

Усе, що звідав на своїм віку.

Хто читав твори цієї людини,

Серце і душа того в небо полине.

Він писав для народу, для нього писав,

До щастя, до волі завжди закликав.

Твори його безсмертні й досі,

Плекають їх вітер, і трави , і роси.

Живуть вони в людях, у їхніх думках,

У місяці яснім і дрібних зірках.

Він не бажав багатства і слави,

А хотів, щоб вірші розкули кайдани,

Кайдани неволі, нещастя, журби,

Хотів,щоб звільнились від них кріпаки.

Шевченко – борець і доблесний воїн

Він мови вкраїнської  ніжний гомін

Хотів, щоб збудити у людях добро,

Щоб у серці людськім воно розцвіло.

Ти не боявся сильної сваволі,

Не затихав на засланні твій спів –

Був наче птиця ти на волі!

Любов до України зберегти зумів.

Пісня твоя розбивала тюрму,

Світ одкривала людині…

Бачив ти зором пророчим крізь тьму

Те, що ми бачимо нині!

За ним ішла його любов,

Ота… поміж любовей всіх – єдина.

Аж багровіла кров з-під підошов…

Одна… І мала ймення – Україна.

Ведуча.Ми чуємо тебе,Кобзарю,

               Крізь століття, і голос твій нам душі окриля.

               Встає в новій красі, забувши лихоліття;

               Твоя, Тарасе, звільнена земля.

               У росяні вінки заплетені суцвіття

              До ніг тобі, титане, кладемо.

              Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

             Тебе своїм сучасником звелю.

«Заповіт»