Застосування інтерактивних методів навчання як один із шляхів підвищення ефективності уроку рідної мови

Комунальний заклад Львівської обласної Державної адміністрації

«Львівський обласний інститут післядипломної освіти»

                                                          Кафедра гуманітарної освіти

Застосування інтерактивних

методів навчання як один

із шляхів підвищення

ефективності уроку рідної мови

   

Випускна ( індивідуально-творча) робота

вчителя української мови та літератури

Мазник Надії Миколаївни

Карівської ЗШ І-ІІ ступенів

Сокальського району

                                                 Львів – 2015

Зміст

І.Вступ                                                                                                                                                                      

ІІ. Застосування інтерактивних методів навчання як один із шляхів підвищення ефективності уроку рідної мови                                                                                        

1. Інтерактивні технології кооперативного навчання

2. Технології колективно-групового навчання

3. Технології ситуативного моделювання

4. Технології опрацювання дискусійних питань

5. Структура і методика інтерактивного уроку

ІІІ. Переваги  інтерактивного урок         у                                                               

Література                                                                                             

                           

                                                                                                                                                               

Повноцінними є тільки ті

знання, які дитина добула

власною активністю.

Йоганн Песталоцці

Модернізація навчально-виховного процесу на сучасному етапі сприяє формуванню та розвитку творчої особистості, спроможної повноцінно реалізуватись в житті. Одним із кроків підвищення ефективності уроку рідної мови є впровадження разом із традиційними методами навчання інтерактивних технологій навчання. Ефективними вважають уроки української мови з використання інтерактивних технологій навчання, які активізують процес особистісно-зорієнтованого навчання й унеможливлюють домінування одного учасника навчального процесу над іншим.

Уроки української мови, як інтегровані заняття, передусім, допомагають систематизувати та закріпити знання учнів з важливих тем мовленнєвої, мовної, соціокультурної та діяльності змістових ліній мовного компонента на прикладі дослідження мови.

Уроки рідної мови – це напружена, науково організована й результативна праця всіх учнів у співтворчості з учителем, яка розвиває творчі здібності учнів; сприяє здобуванню знань учнями самостійною роботою думки; диференціює та індивідуалізує процес навчання; стимулює роботу з додатковою літературою; розвиває аналітичне мислення, вміння робити узагальнення; формує в учнів навички самооцінки та самоконтролю своєї навчальної діяльності.

Ось чому, я вважаю, що вибрана тема курсової роботи є актуальною. Завдання, які я намагатимусь вирішити:

- з’ясувати загальну суть інтерактивного навчання;

- розкрити шляхи вдосконалення сучасного уроку української мови завдяки інтерактивним технологіям;

- розглянути структуру і методику інтерактивного навчання;

- оглянути наукові праці з даного питання та поділитися досвідом проведення уроків з використання інтерактивних технологій навчання (фрагменти уроків), які джерелом формування духовно багатої творчої особистості, будівника майбутнього нашої країни.

 

ІІ. Застосування інтерактивних методів навчання як один із шляхів підвищення ефективності уроку рідної мови

Одним із кроків підвищення ефективності уроку є впровадження  інтерактивних технологій навчання. О.І. Пометун та Л.В. Пироженко визначили умовну робочу класифікацію цих технологій за формами навчання (моделями), у яких реалізуються інтерактивні технології. Вони розподіляють їх на чотири групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:

-      інтерактивні технології кооперативного навчання;

-      інтерактивні технології колективно-групового навчання;

-      технології ситуативного моделювання;

-      технології опрацювання дискусійних питань.

1. Інтерактивні технології кооперативного навчання

Парна і групова робота організовується як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь та навичок. Це може відбуватися одразу ж  після  викладу вчителем нового навчального матеріалу, на початку нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок, або бути частиною повторювально-узагальнюючого уроку.

Далі розглянемо сучасні інтерактивні навчальні технології в тих моделях, які доцільно застосовувати у викладанні української мови.

Робота в парах. Ця технологія особливо ефективна на початкових етапах навчання учнів роботі у малих групах. Її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети. За умов парної роботи всі діти в класі отримують рідкісну за традиційним навчанням можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію.

Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилитися від виконання завдання. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують великої затрати часу.

Ротаційні (змінювані) трійки. Діяльність учнів у цьому випадку є подібною до роботи в парах. Цей варіант кооперативного навчання сприяє активному, ґрунтовному аналізу та обговорюванню нового матеріалу з метою його осмислення, закріплення та засвоєння.

Два–чотири – всі разом. Ще один варіант кооперативного навчання, що є похідним від парної роботи, ефективний для розвитку навичок спілкування в групі  вмінь переконувати та вести дискусію.

Карусель. Цей варіант кооперативного навчання найбільш ефективний для одночасного включення всіх учасників в активну роботу з різними партнерами зі спілкування для обговорення дискусійних питань.

Робота в малих групах. Роботу в групах варто використовувати для вирішення складних проблем, що потребують колективного розуму. Використовуються малі групи тільки в тих випадках, коли завдання вимагає спільної, але не індивідуальної роботи.

Важливими моментами групової роботи є опрацювання змісту і подання групами результатів колективної діяльності. Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти організації роботи груп.

1. “Діалог”. Суть його полягає в спільному пошуку групами згодженого рішення. Це знаходить своє відображення у кінцевому тексті, переліку ознак. Діалог виключає протистояння, критику позиції тієї чи іншої групи. Всю увагу зосереджено на сильних моментах у позиції інших.

2. “Синтез думок”. Дуже схожий за метою та початковою фазою на попередній варіант групової роботи. Але після об’єднання в групи і виконання завдання учні не роблять записів на дошці, а передають свій варіант іншим групам, які доповнюють його своїми думками, підкреслюють те, з чим не погоджуються.

3. “Спільний проект”. Має таку саму мету та об’єднання в групи, що й діалог. Але завдання, які отримують групи, різного змісту та висвітлюють проблему з різних боків.

4. “Пошук інформації”. Різновидом, прикладом роботи в малих групах  є командний пошук інформації (зазвичай тієї, що доповнює раніше прочитану вчителем лекцію або матеріал попереднього уроку, домашнє завдання), а потім відповіді на запитання. Використовується для того, щоб оживити сухий, іноді нецікавий матеріал.

5. “Коло ідей”. (Раунд робіт, кругова система). Метою “Кола ідей” є вирішення гострих суперечливих питань, створення сприску ідей та залучення всіх учнів до обговорення поставленого питання. Технологія застосовується, коли всі групи мають виконувати одне і те саме завдання, яке складається з декількох питань (позицій), які групи представляють по черзі.

Акваріум. Ще один варіант кооперативного навчання, що є формою діяльності учнів у малих групах, ефективний для розвитку навичок спілкування в малій групі, вдосконалення вміння дискутувати та аргументувати свою думку. Може бути запропонований тільки за умови, що учні вже мають добрі навички групової роботи.

2. Технології колективно-групового навчання

До цієї групи належать інтерактивні технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу.

Обговорення проблеми в загальному колі. Це загальновідома технологія, яка застосовується, як правило, в комбінації з іншими. Її метою є прояснення певних положень, привертання уваги учнів до складних або проблемних питань учнів до складних або проблемних питань у навчальному матеріалі, мотивація пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань тощо.

Мікрофон. Різновидом загально групового обговорення є технологія “Мікрофон”, яка надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Незакінчені речення. Цей прийом часто поєднується з “Мікрофоном” і дає можливість ґрунтовніше працювати над формою висловлення впальних ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо.

Мозковий штурм. Відома інтерактивна технологія колективного обговорення, що широко використовується для вироблення кількох вирішень конкретної проблеми. Мозковий штурм спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки.

Мета “мозкового штурму” чи “мозкової атаки” в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу.

Навчаючи – учусь. Цей метод використовується при вивченні блоку інформації або при узагальненні та повторенні вивченого. Він дає можливість учням взяти участь у передачі своїх знань однокласникам. Використання цього методу підвищує інтерес до навчання.

Ажурна пилка (“Мозаїка”, “Джиг-со”). Дана технологія використовується для створення на уроці ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Ефективна і може замінити лекції у тих випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до учнів перед проведенням основного (базисного) уроку або доповнює такий урок. Заохочує учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи.

Аналіз ситуації. На уроках української мови зміст деяких понять учні засвоюють, аналізуючи певні ситуації. Такі ситуації можуть аналізуватись учнями індивідуально, в парах, в групах або піддаватись в загальному колі. Такий аналіз потребує певного підходу, алгоритму. Технологія вчить учнів ставити запитання, відрізняти факти від думок, виявляти важливі та другорядні обставини, аналізувати та приймати рішення.

Вирішення проблем. Метою застосування такої технології є навчити учнів самостійно вирішувати проблеми та приймати колективне рішення.

Дерево рішень. Як варіант технології вирішення проблем можна  використати “дерево рішень”, яке допомагає дітям проаналізувати та краще зрозуміти механізми прийняття складних рішень.

3. Технології ситуативного моделювання

Модель навчання у грі – це побудова навчального процесу за допомогою включення учня в гру.

Використання гри в навчальному процесі завжди стикається з протиріччям: навчання є завжди процесом цілеспрямованим, а гра за своєю природою має невизначений результат (інтригу). Тому наше (педагогів) завдання при застосуванні гри у навчанні полягає у підпорядкуванні гри, визначеній дидактичній меті.

Ігрова модель навчання покликана реалізувати ще й комплекс цілей: забезпечення контролю виведення  емоцій; надання дитині можливості самовизначення; надихання і допомога розвитку творчої уяви; надання можливості зростання навичок співробітництва в соціальному аспекті; надання можливості висловлювати свої думки.

Учасники навчального процесу, за ігровою моделлю, перебувають в інших умовах, ніж у традиційному навчанні. Учням надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише означуваними правилами гри. Учні самі обирають власну роль у грі, висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв’язання, беручи на себе відповідальність на обране рішення. Вчитель в ігровій моделі виступає як: інструктор, суддя, тренер, головуючий, ведучий.

Арсенал інтерактивних ігор досить великий, але найбільш поширений з них є моделюючий.

Стимуляційні або імітаційні ігри. Імітаційні ігри розвивають уяву та навички критичного мислення, сприяють застосуванню на практиці вміння вирішувати проблеми, а стимуляція дає можливість учням глибоко вжитися в проблему, зрозуміти її із середини.

Спрощене судове слухання. Технологія спрощеного суду дає можливість учням отримати спрощене уявлення про процедуру прийняття судового рішення, взяти участь у вправі, пов’язаній з аналізом, критичним мисленням, прийняттям рішень.

Громадське слухання. Мета застосування технології: моделювання суспільного слухання за допомогою імітаційної гри дозволяє учням зрозуміти мету і порядок слухань, а також ролі й обов’язки членів державних органів, комітетів, комісій. Крім цього, учні одержують практичний досвід у визначенні і поясненні ідей, інтересів і цінностей, пов’язаних із предметом слухання.

Розігрування ситуацій за ролями. (“Рольова гра”, “програвання сценки”). Мета рольової гри – визначити ставлення конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри, допомогти навчитися через досвід.

4. Технології опрацювання дискусійних питань

Дискусії є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. Вони значною мірою сприяють розвитку практичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати свою думку, поглиблює знання з обговорю вальної проблеми. Сучасна дидактика визнає велику освітню і виховну цінність дискусій.

Метод ПРЕС. Метод навчає учнів виробляти й оформлювати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній і стилістичній формі, переконувати інших.

Займи позицію. Цей метод демонструє різноманіття поглядів на проблему, що вивчатиметься, або після опанування учнями певною інформацією з проблеми й усвідомлення ними можливості протилежних позицій щодо їх вирішення.

Зміни позицію. Така технологія є подібною до попередньої. Вона також дає можливість обговорити дискусійні питання за участі всіх учнів. Метод дозволяє стати на точку зору іншої людини, розвивати навички аргументації, активного слухання.

Неперервна школа думок (Нескінчений ланцюжок). Одна з форм обговорення дискусійних питань, метою якої є розвиток в учнів навичок прийняття особистого рішення та вдосконалення вміння аргументувати свою думку.

Дискусія. Дискусія – це широке публічне створення якось спірного питання. Вона є важливим засобом пізнавальної діяльності, сприяє розвитку критичного мислення учнів, дає можливість визначити власну позицію, формує навички аргументації та відстоювання своєї думки, поглиблює знання з обговорюваної проблеми.

Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу. Її метою є отримання учнями навичок публічного виступу та дискутування висловлення й захисту власної позиції, формування громадянської та особистої активності.

Дебати. Один з найбільш складних способів обговорення дискусійних проблем. Дебати можна проводити лише тоді, тоді коли учні навчились працювати в групах та засвоїли технології вирішення проблем. У дебатах поділ на протилежні точки зору набуває найбільшої гостроти, оскільки учням необхідно довго готуватись і публічно обґрунтовувати правильність своєї позиції. Важливо, щоб учасники дебатів не переносили емоції один на одного, а спілкувалися спокійно.

                 5. Структура і методи інтерактивного уроку

Особливістю інтерактивного навчання є підготовка молодої людини до життя і громадянської активності в громадянському суспільстві і демократичній правовій державі на заняттях з будь-якого предмета шкільної програми. Це вимагає активізації навчальних можливостей учня замість переказування абстрактної “готової” інформації, відірваної від їхнього життя і суспільного досвіду. Уроки також повинні надати учням основні пізнавальні та громадянські вміння, а також навики і зразки поведінки.

Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес та мотивацію, навчати самостійному мислення та діям. Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість учнів у великій мірі залежить від умінь і стилю роботи конкретного вчителя.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків. Як правило, структура таких занять складається з п’яти елементів:

а) мотивація;

б) оголошення представлення теми та очікування навчальних результатів;

в) надання необхідної інформації;

г) інтерактивна вправа – центральна частина заняття;

д) підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

        Розглянемо кожен з цих елементів ґрунтовніше, аналізуючи його методику відтворення в рамках уроків української мови.

        Мотивація. Мета цього стану – сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка дає можливість учням насамперед усвідомити, що вони зараз почнуть вивчати інший (після попереднього уроку) предмет, що перед ними інший вчитель і зовсім інші завдання. Крім того, кожну тему можна реально вважати засвоєною, якщо вона (тема) стала основою для розвитку в особистості суб’єкта пізнання власних новоутворень. Отже, суб’єкт навчання може бути максимально налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особистісну, власну зацікавленість. Усвідомлювати, що і навіщо він зараз робитиме.

Мотивація чітко пов’язана з темою уроку, вона психологічно готує учнів до її сприймання, налаштовує їх на розв’язання певних проблем.

Цей елемент уроку має займати не більше 5% часу заняття.

Урок української мови у 9 класі

Тема уроку. Складне речення і його ознаки, складні речення безсполучникові, з сурядним і підрядним зв’язком.

Мотивація (з власного досвіду роботи) начальної діяльності учнів методом репродуктивної бесіди (“вільний мікрофон”).

1. Пригадайте, які є основні одиниці синтаксису?  (Словосполучення і речення).

2. Які види речень за будовою вам відомі? (Прості та складні).

3. У чому полягає відмінність між складними та простими реченнями? (Просте речення має одну граматичну основу, а складне речення складається з двох і більше простих речень, у складі яких є дві і більше граматичних основ).

4. Що спільного й відмінного між реченнями з однорідними членами та складним реченням? (Спільні та відмінні риси визначаємо за такими ознаками: за будовою, за кількістю граматичних основ; за інтонацією; за способом зв’язку членів речення чи його частин).

5. Які види складних сполучникових речень ви знаєте? (Складносурядні та складнопідрядні).

Оголошення, представлення теми та очікування навчальних результатів.

Мета – забезпечити розуміння змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці і чого від них чекає вчитель. Часто буває доцільно долучити до визначення опублікування результатів усіх учнів. Отже, вони теж повинні розуміти, для чого вони прийшли на урок, до чого їм треба прагнути і як будуть перевірятись їхні досягнення. Еталоном є ситуація, коли після уроку учень не тільки знає, розуміє, чого він досяг, а й чого він хотів би, мав би досягти на наступному уроці з предмету (української мови), чого він взагалі хоче від вивчення даного предмету для свого життя.

Урок української мови в 6 класі

Тема уроку. Відмінювання іменників ІІ відміни. Особливості відмінювання іменників чоловічого роду в Р. в. Букви - а (я), - у(ю) в цих закінченнях.

(З власного досвіду роботи)

“Сформулювати мету сьогоднішнього заняття – до снаги кожного з вас, заохочую учнів до роботи, - адже подібне формулювання ми мали на попередньому уроці”. Далі прошу учнів, скористатись формулою “Сьогоднішній урок навчив мене...”, висловлювати мету заняття. (Відповідь учнів: “Сьогоднішній урок навчить мене вживати відмінкові закінчення іменників ІІ відміни”).

Занотувавши на дошці загальне формулювання (із формою нас особового займенника), прикріплюють аркуш з конкретними очікуваними результатами.

Загальний вигляд тексту на дошці

Сьогоднішній урок навчить нас уживати відмінкові значення ім. ІІ відміни: - навчить вживати закінчення - а (я), - у(ю) в ім. ч. р. одн. в Р. в; - навчить розрізняти форми З. – Р. відмінників у словосполученнях типу: купити цукор (З. в.) – купити цукру (Р. в.) - навчитись правильно вживати паралельні відмінкові форми: воротами – ворітьми; на мосту – на мості; читати лист – читати листа

                                    Надання необхідної інформації

Мета цього елементу, етапу уроку – дати учням достатньо інформації, для того щоб на її основі виконувати практичні завдання, але за мінімально короткий час. Це може бути міні-лекція, читання роздаткового матеріалу, виконання домашнього завдання, опанування інформації за допомогою технічних засобів навчання або наочності. Для економії часу на уроці і для досягнення максимального ефекту уроку можна подавати інформацію для попереднього домашнього вивчення. Ця частина уроку займає близько 10-15% часу.

Урок української мови в 6 класі

Тема уроку. Відмінювання іменників ІІ відміни

(З власного досвіду)

Повідомляю учням, що для успішного опрацювання й засвоєння матеріалу уроку їм треба пригадати, за якою ознакою іменники І відміни поділяють на групи.

Наступним запитання активізую опорні знання учнів, прагнучи з’ясувати, які іменники І відміни відносили до твердої групи, які – до м’якої, а які – до мішаної.

Далі пояснюю, що для більшості іменників ІІ відміни і чоловічого і середнього роду принцип поділу на групи лишається таким самим. Виняток становлять іменники ч. р. з основою на – р (каменяр, комар, пир), де є певні особливості. Для їх виявлення застосовую інтерактивну технологію “Робота в парах”.

Для організації навчальної форми “Робота в парах” підготувала набір картинок (по одній для кожного учня) з текстами:

№ 1. Орієнтуючись на місце наголосу в Р. в. Однини, визначте, які іменники на -ар, -  ир належать до твердої групи. Санітар – санітара, куховар – куховара, касир – касира, мундир – мундира. (Винятки: комар – комара, хабар – хабара, долар – долара, пластир - пластиру). № 2. Орієнтуючись на місце наголосу в Р. в. Однини, визначте, які іменники на - ар, - ир, належать до м’якої групи. Кобзар – кобзаря, лікар – лікаря, пустир – пустиря, козир – козиря. (Винятки: Ігор – Ігоря, якір – якоря, лобур – лобуря). № 3. Орієнтуючись на лексичне значення іменників та на місце наголосу в Р. в. однини, визначення, які іменники ІІ відміни на - яр належать до мішаної групи. Школяр – школяра, каменяр – каменяра, скляр – скляра. № 4. Орієнтуючись на місце наголосу в Р. в. однини, визначте, які іменники ІІ відміни на -яр належать до твердої групи. Ювіляр – ювіляра, мадяр - мадяра, муляр – муляра, футляр – футляра. № 5. Орієнтуючись на кількість складів у слові та на місце наголосу в Р. в. однини, визначте, які ім.. ІІ відміни з основою на - р належать до твердої групи. Пир – пиру, мир – миру, вир – виру, двір – двору, мур – муру.

Коли час вичерпано, надається слово представникам пар, що опрацьовували те саме завдання, додавати в разі потреби щось до відповідей однокласників.

Отже, узагальнюю, опрацьовуючи відмінювання іменників ІІ відміни, пам’ятайте, що іменники чоловічого роду з основою на - р поділяються на групи особливо: до твердої групи належать однокласові іменники з основою на - ір, - ор, ур, - ер та іменники на - ар, яр, ир, з постійним наголосом; які в однині мають наголос на корені, а також іменники з рухомим наголосом; до мішаної – назви людей за професією або діяльністю з наголошеним суфіксом – яр.

Інтерактивна вправа – центральна частина заняття.

Їх метою є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Інтерактивна частина уроку має займати близько 50-60% часу на уроці.

Урок української мови в 6 класі

Тема уроку. Типи відмін іменників.

(З досвіду роботи )

Інтерактивна частина уроку проводиться шляхом застосування технології “Ажурна тема”. Пропонується такий порядок роботи:

а) підготовка до інтерактивної вправи. Учитель просить учнів пригадати, хто до якої групи належить, і зібратися кожній групі в певному місці. Кожний отримує картку червоного, синього, зеленого або жовтого кольору з номером своєї домашньої групи;

б) робота в “домашніх” групах. Учні повторюють та обговорюють критерії віднесення іменників до відповідної відміни;

в) робота в “експертних групах”. Учні розходяться по різних групах відповідно до кольору своєї картинки: “червоні”, “сині”, “зелені”, “жовті”. У кожній з груп опиняються учні, що володіють інформацією про певну відміну іменників. Кожна експертна група вислуховує по черзі представників кожної “домашньої” групи, отримує повну інформацію про систему відмін іменників;

г) повернення в “домашні” групи. Кожен ділиться інформацією, отриманою в “експертних” групах. Інформація узагальнюється;

д) побудова графічної моделі. Учні будують у своїх конспектах графічну модель ”Типи відмін іменників”. Модель зіставляється з таблицею у підручнику.

е) робота з підручником – виконання вправ.

Підбиття підсумків уроку

        Вчителю варто задуматись над тим, що підбиття підсумків уроку – це дуже важливий етап інтерактивного заняття. Саме тоді пояснюється зміст проробленого; підводиться риска під знаннями, що повинні бути засвоєні, і встановлюють зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, знадобиться їм у майбутньому.

Функції підсумкового етапу уроку:

- прояснити зміст опрацьованого;

- порівняти реальні результати з очікуваними;

- проаналізувати, чому відбулося так чи інакше;

- зробити висновки;

- закріпити чи відкорегувати засвоєння;

- намітити нові теми для обміркування;

- установити зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, що потрібно засвоїти, навчитись у майбутньому;

- скласти план подальших днів.

Під підсумками уроку мається на увазі процес, зворотний інструктажу. Іншим терміном для цього стану є “рефлексія” – здатність людини до самопізнання, вміння аналізувати свої власні дії, вчинки, мотиви й зіставляти їх із діями та вчинками  інших людей. Мета рефлексії: згадати, виявити й усвідомити основні компоненти діяльності – її зміст, тип, способи, проблеми, шляхи їх вирішення, отримати результати.

Важливим фактором, що впливає на ефективність рефлексії в навчанні, є різноманітність її форм, і відповідність віковим та іншим особливостям дітей. Рефлексія не повинна бути лише вербальною – це можуть бути малюнки, схеми, графіки.

Рефлексія тісно пов’язана з іншою важливою для уроку дією – постановкою мети. Формулювання учнем мети свого навчання передбачає її досягнення і наступу усвідомлення способів досягнення поставленої мети. В цьому випадку рефлексія не лише підсумок, а й старт для нової освітньої діяльності і її нової мети.

Стадії підсумкового стану уроку:

1) установлення факторів (що відбулося?);

2) аналіз причин (чому це відбулося?);

3) планування дій (що нам робити далі?).

       

Урок української мови в 6 класі

Тема уроку. Відмінювання іменників. Поділ іменників на відміни

(З власного досвіду)

На підсумковому етапі уроку учням пропоную відповісти на запитання:

- З якими граматичними поняттями ми працювали на сьогоднішньому уроці?

- На скільки відмін поділяються іменники в українській мові?

- Що ми враховуємо при віднесенні іменника до певної відміни?

- Які іменники належать до першої відміни? До другої, третьої, четвертої?

- Наведіть приклади іменників І та ІІ відміни кожної групи?

- Навіщо кожному з нас треба знати правила поділу іменників на відміни? Як це може допомогти при побудові усного чи письмового висловлювання?

- Як ви гадаєте, чи виконали ми ті завдання, що поставили на початку уроку?

- Що нам допомогло опанувати складний граматичний матеріал?

- Які труднощі виникали у вас протягом уроку?

ІІІ. Переваги інтерактивного уроку

Основною формою організації навчальної діяльності практично у всіх країнах світу є сьогодні класно-урочна система. Будучи прогресивною протягом чотирьох століть сьогодні, вона перестала задовольняти потреби суспільства в освіті і потребує вдосконалення. Критика класно-урочної системи найчастіше пов’язана з пасивністю учнів на уроках та відсутністю інтересу до навчання, зниження якості знань, перевантаженням дітей домашніми завданнями й уроками, з тим, що навчальні заняття шкідливо впливають на здоров’я школярів.

Процес реформування освіти в Україні, який мав би усунути вади, насправді часто зводиться до спроб введення нового змісту в рамках старої системи. Адже проблеми радянської системи освіти, що була спрямована значною мірою на інформаційні цілі, автоматично переноситься на сучасний розвиток школи. Вносяться зміни в навчальні плани та програми, проте ці заходи істотно не впливають на якість навчання.

Такий підхід уже вичерпаний самою практикою розвитку освіти. Адже обсяг знань не може зростати до безкінечності. Все гострішою стає проблема вдосконалення форм організації процесу навчання, знаходження відповіді на запитання “як навчати, як створити умови для розвитку та самореалізації особистості в навчальному процесі”. Як, залишаючись в рамках класно-урочної системи, підвищити ефективність навчального процесу, досягти високого інтелектуального розвитку учнів, забезпечити оволодіння ними навичками саморозвитку особистості.

Значною мірою цього можна досягти, використовуючи сучасні інноваційні технології інтерактивного навчання. Ось чому я надаю перевагу інтерактивним урокам.

Література

1. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. Метод. посібник / Авт. укл.: О. Пометун, Л. Пироженко. – К.: АПН, 2002.

2. Падалка О. С. та інші. Педагогічні технології. – К.: Укр. енциклопедія, 1995.

3. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. Наук.-метод. посібник / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. – К.: А.С.К., 2006.

4. Творчо-дослідницькі та інтерактивні технології навчання на уроках української словесності. Метод. посібник / Д. Семчук. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2007.

5. Басоля А. Особистісно-зорієнтоване навчання: цілепокладання, рефлексія, оцінка // Українська мова і література в школі. – 2004. - № 7.

6. Яро шевська О. Г. Грунтова навчальна діяльність школярів: теорія і методика. – К.: Партнер, 1997.